/home/rasytojai/domains/rasytojai.lt/public_html/wp-content/themes/rasytojai-theme/single.php on line 25
" class="text-uppercase fw-bold small">Atgal į sąrašą

Karas rašytojo akimis, Oleksandras Chomenko

Rašytojas Oleksandras Chomenko, šiuo metu tarnaujantis Ukrainos ginkluotosiose pajėgose

Lietuvos rašytojų sąjunga skelbia Ukrainos rašytojų tekstus apie jų patirtis Rusijos vykdomo karo prieš Ukrainą metu. Vieni iš jų – karo pabėgėliai, antrieji kovoja fronto linijose, tretieji slepiasi slėptuvėse nuo oro atakų. Labai svarbu būtent dabar išgirsti jų balsus ne tik per kūrybą, bet ir per autentiškas asmenines istorijas.

„Karas rašytojo akimis“ – tai ypač reikalinga ir aktuali rubrika. Ji, kaip ir karas, atspindės tą esamą trapią liniją, kurią tu arba jau peržengei fiziškai, arba dar ne. Vienoje linijos pusėje randasi rašantys istoriją savo ašaromis, krauju, negyvais kūnais, tankais, bairaktarais, bėgiodami į slėptuves ir dirbdami laukuose netgi gaudžiant sirenos. Kitoje pusėje – tie, kas šią istoriją išgyvena informacinių naujienų škvale skaitydami tikruosius jos liudininkus, išjausdami kiekvieną jos eilutę, palaikydami ukrainiečius užsienyje. Europa gyvena pasaulyje, kuriame, ačiū Dievui, karas vyksta on-line… Būtent todėl kiekviena metafora, kiekviena eilutė privalo skaitytoją paliesti giliai, nes emocija – gyva, ir jos pulsą galima pajausti žodžio lygmenyje.

Lesia Mudrak, rašytoja, visuomenės veikėja

Žemiau skelbiami ukrainiečių poeto, istoriko, literatūros kritiko Oleksandro Chomenko, šiuo metu tarnaujančio Ukrainos ginkluotosiose pajėgose, eilėraščiai ukrainiečių kalba.

ОЛЕКСАНДР ХОМЕНКО, кандидат історичних наук, поет, літературознавець, молодший науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917 – 1921 років» Національного музею історії України, захисник України.

Олександр Хоменко

***

Для духів ранкового лісу

співають безжурні птахи

для духів підземної тьми

свистять 120-ті міни

там за рікою

вже просто москва

як і смерть

слово із літер шести

і справдешня домівка безликих

там кочовий міномет

і скажене залізо

увесь перевернутий ранок

і вечір і ніч

і цілісінький день

у реєстрику смерти

просто вона вже прийшла

вона там за рікою

а з нас починається обрій живих

тих хто сумує і тішиться

довгі балачки снує

хто шанує роки й рушники

і книгарні й винарні

тих хто сказав собі там

поміж київських гір

і високого неба

святої софії

ваша ріка

буде довіку дніпром

а не стіксом

на спалених межах земель

у царя-поганина…

***

Вони теж тут разом із нами

святі на фресках київських церков

і тих понищених

усіма станаїлами світу

і тих небагатьох які вціліли

святі нетутешніх країв

загубленої у віках малої азії

де народи приходять і щезають

як хвилі морські

святі з гомінких вулиць александрії

де торгували звабою закличники східних містерій

із давніх полісів незлостивої еллади

їм не вперше випало мандрувати

ходити безконечними дорогами євангелій

і в місто над дніпром

куди приніс звістку первозванний

вони прийшли тими ж шляхами

а потім вони сходили цілий наш край

від темних лісів сіверщини

до верхів карпатських

від переяславського степового порубіжжя

до дрімотної німоти полісся

та з часом перестали вони так далеко мандрувати

бо світ зробився звичним

грішним і святим

але таки людським

а потім у віці 21-му настав рік 22-й

і вони всі пішли в бучу

ще коли там не було ні кореспондентів

ні зарубіжних делегацій

і там на спаленій вулиці

був собор всіх святих

і василій великий довго теж стояв і мовчав

зіпершись на держак лопати

коло розкопаної ями із тими

у кого долоні

довіку тепер розпухли від будівельних стяжок

а діонісій ареопагіт

сидів біля спаленої автівки

з обгорілими тілами родини

яка хотіла та не змогла втекти

сидів і гортав сторінки своїх книг

він завжди носив їх із собою

ці книги про вічність

темну як настояне вино

а потім ці двоє та й інші всі за ними

пішли записуватись у добробат

але їм сказали що таких не візьмуть

бо вони дуже-дуже старі

і тоді вони просто приїхали сюди

викопали у лісі кілька землянок

і тепер у них зовсім інше життя

василій великий зранку

варить для всіх на газовому балончику каву

і бурчить що ці чорти таки розбили

своїми обстрілами міст через сіверський донець

і питної води може тепер взагалі не бути

а діонісій ареопагіт

читає свою книгу

про божественні імена тільки під вечір

коли стихнуть прильоти

а вночі він довго дивиться у теплик

туди за ріку

де клубочиться сиза смерть

і немає в неї імені…

***

Чотири стихії належать нам

чотири стихії володіють нами

і лише одна з них рятує

бо повітря то міни і ракети

і все що там у них аби вбити

бо вогонь то палаючий фосфор

яскравий у нічному небі

ніби пір’їна з крила птаха смерти

бо вода це зваба ріки

у якої берег всіяно розтяжками

і тільки земля з якої ми постали

і в яку підемо рятує

довжиною шириною і глибиною

окопами і бліндажами

ближніми і дальніми печерами

і всім тим розкопаним вздовж і впоперек

києво-печерським патериком

по всьому фронту

де пишуться нові й нові його ізводи

і боєць з позивним антоній печерський

який сходив багато країв

і землю грецьку він бачив

взяв саперну лопатку

та і скопав на пагорбі печерку малу

тепер він чекає свій другий номер

феодосія щоб разом ту печерку розширити

а боєць з позивним варяг

викопав печеру варязьку

і сховав там великий скарб

газові балончики на яких кип’ятять воду

я добре знаю цього варяга

він цікавиться конунгами і всіляким таким

і ми часто розмовляємо на історичні теми

гадаю одного дня він охреститься

як і його далекий предок варяг-християнин

про чуда і всілякі дивовижі

які відбувалися з тими хто копав печери

у добу петра могили написав був

цілу книгу чернець атанасій кальнофойський

але тепер її треба швидко доповнювати

бо вона дуже неповна і в ній немає

багатьох знаних і підтверджених

певними свідченнями див

і найперше дива порятунку

від 120-ї міни яка лягла за 5 метрів

також дива появи у нас

давнього колеги з далекої позиції

ну покажіть що ви тут накопали

але спочатку дайте попити

бо поки до вас дійдеш капєц

уся дорога прострілюється

говорить він сідаючи на ящик

і знімаючи спочатку німб

а вже потім розгрузку і бронік.